для дітей з порушеннями зору

Що таке адаптація? – це пристосування організму  на різних рівнях: соціальному, фізіологічному, психологічному до нових умов.

Адаптація у всіх дітей відбувається по різному, це залежить від багатьох факторів.

Існує 4 види адаптації:

  1. Легка.
  2. Середня.
  3. Важка.
  4. Діти, яким небажано відвідувати садочок.

Легка – від 1-2 тижнів, яка має назву «Як там було». У цю групу входить діти, для яких процес адаптації проходить легко, безболісно.

Такі діти:

  • Самостійні;
  • Комунікабельні;
  • Урівноважені;
  • Зацікавлені (спілкуванням, іграми, іграшками).

Середня – від 2-3 тижнів до 2-3 місяців. Назва – «Чи то тут, чи то там». У цю групу входять малюки, які проходять процес адаптації важче і повільніше.

Такі діти:

  • Малоініціативні;
  • Менш самостійні;
  • Дещо можуть робити самі, але в основному залежать від дорослого;
  • Мають недостатньо розвинені навички гри та спілкування.

Важка –  від 1 місяця до півроку. Назва – «Точно не тут».

Важко адаптуються до нових умов діти:

  • Несамостійні;
  • Неконтактні;
  • Які швидко стомлюються;
  • З несформованими ігровими навичками;
  • Які часто зіштовхуються із проявами авторитаризму, жорсткості, або навпаки, у сім′ї панує надто ліберальний стиль. У цьому випадку у дітей спостерігається страх, недовіра чи ігнорування дорослих. Сон, апетит у таких малюків відсутній і вони часто хворіють.

Діти, яким не бажано відвідувати садочок –  діти домашні, не можуть звикнути до умов дитячого садка. Таких дітей від 2 до 4%.

Від чого залежать ці рівні адаптації:

  • Від стану здоров’я;
  • Від темпераменту (особливостей нервової системи);
  • Взаємовідносини в сім’ї;
  • Соціального статусу;
  • Складу сім’ї;
  • Емоційної залежності від матері:
  • Віку (тяжко сказати який оптимальний вік для початку відвідування д/с, вважається 2-3 роки та 3-4 роки).

Моя особлива думка 2-3 р. бо 3 роки – це криза (Дитина усвідомлює своє «Я», до симптомів кризи відноситься: негативізм, самовілля, непокора, упертість – тобто від індивідуальних особливостей про які найкраще знають батьки).

Від чого залежить полегшення адаптаційного періоду?

Ваша любов, увага, тепло, добре слово, вміння зрозуміти і допомогти своїй дитині – це вже 50%  полегшення адаптаційного періоду.

Образно хочу показати вам стан дитини в перші дні адаптації.

Склянка води – дитина чиста, прозора, наївна.

Сіль – солоні слова, сльози.

Перець – образа, тривога.

Земля – байдужість, неувага.

Перемішуємо і получаємо стан дитини. Проходить час, все осідає, а якщо скаламутимо – все по новій.

Будьте уважні до своєї дитини, взаємодійте з вихователями, спеціалістами, адміністрацією, допомагайте нам ростити, виховувати ваших дітей. Зрозумійте – ми одна сім’я.

 

Як слід спілкуватися з дитиною
в період адаптації

Пам’ятка для батьків

  • Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона плаче в мо­мент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам’ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе нагадування ди­тині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й заберете її додому.
  • Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка під­еш!». Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.
  • Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад за­галом у присутності дитини. Це може навести її на думку, що дитячий садок — це нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не зникне взагалі.
  • Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо на­справді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро, аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.

До дитячого садка без сліз

  • Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.
  • Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже ваше хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та відмовлятиметься йти до дитячого садка.
  • Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала домашній затишок.
  • Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на поро­зі дошкільного закладу. Наприклад, ласкаві обійми, повітряний поцілунок, «секретне слово» тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього ритуалу і легко відпускатиме вас.
  • Наклейте в особистій шафці дитини в дошкільному закладі фото вашої родини. Це заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.
  • Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка. Зокре­ма, розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її малюнки чи інші творчі вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина виготовила власноруч тощо.
  • Усіляко демонструйте дитині свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що протягом дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір, приго­тували для неї щось смачне тощо.
  • Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.
  • Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним дитину, і головне — будьте терплячими.

Залишити відповідь