для дітей з порушеннями зору

Своєрідність розвитку дітей з порушенням зору визначається у двох напрямках: з одного боку спостерігаються негативні наслідки порушеного психічного розвитку;  з іншого – виникають риси позитивної спрямованості, які в процесі навчання і виховання викликають компенсаторні пристосування.

Мобілізуються різні захисні засоби, які протидіють порушеному процесу розвитку і сприяють нормалізації діяльності центральної нервової системи і всього організму. Це – процеси компенсації. Біологічна компенсація властива і тваринам. У людини компенсація має якісно інший характер. Тут соціальний досвід та способи дій формуються в умовах свідомої діяльності.

Основне корекційне завдання психолога – сформувати у дітей пошукові способи сприймання та орієнтації при виконанні завдань, розвивати зорову увагу до властивостей і співвідношень предметів, вміння враховувати ці властивості і в практичних ситуаціях, розвивати зорові функції та вдосконалювати зорове сприймання.

Уявлення про оточуючий світ формуються на основі цілісного (зорового, дотикового, слухового) сприймання предметів. Цілісне сприймання предмету можливе лише за умови, коли діти сприймають предмет не глобально, а бачать в ньому зокрема форму, величину, виділяють істотні частини предмету, знання які необхідні для дії з ним.

Уявлення про предмет чи явище є чітким, коли вони поєднані зі словом-назвою предмета чи явища.

Зорові образи у дітей з вадами зору часто відірвані від словесного значення, слова, що означає частину предмету, його якості та дію. Корекційним завданням психолога є навчити дітей виділяти якості і властивості предметів, впізнавати і сприймати їх, а потім поєднувати зі словами. Достатній рівень сприймання забезпечує у дитини розвиток мислення, зокрема логічного.

Для того, щоб сенсорний досвід накопичувався і збагачувався постійно, необхідно навчити дітей діяти в певній послідовності, тобто організовувати перцептивне сприймання предметів за визначеним заздалегідь планом, а саме:

– сприймання цілісного образу предмету;

– відокремлення основних частин предмету, що обстежується, та визначення його властивостей (форми, величини, побудови тощо);

– визначення просторових взаємовідносин частин цілого відповідно один до одного (зліва, з права, вище, нижче);

– відокремлення дрібних деталей предмету і встановлення просторових відношень до основних частин;

– повторне цілісне прийняття предмету.

В процесі сприймання (обстеження) з метою кращого створення образу предмету слід включати рухи обох рук по предмету та почергово його частинам (так зване обмальовування). Це дозволяє дітям з вадами зору краще запам’ятати форму основної частини та дрібних деталей, а також називати їх. Разом з тим, даний прийом сприяє розвитку дрібної моторики та координації рухів, а також розвитку кори головного мозку.

За процесом сприймання необхідно включати дитячу виконавську діяльність,  тобто створювати образ предмету в малюнку, ліпці, аплікації, конструюванні.

Нові наукові дослідження, практика навчання, виховання і самостійна діяльність осіб з вадами зору вже в дорослому віці частково заперечують твердження про те, що розвиток психічних процесів і особистості в цілому знаходиться у прямій залежності від ураження зору.

Нормальна діяльність мозку слабозорих і сліпих дітей, а особливо дітей з функціональними порушеннями зору (амбліопія та косоокість), забезпечує досягнення рівня розвитку психічних процесів, якостей особистості, що не мають відмінностей від рівня здорових.

Комплексне вивчення формування предметних уявлень та уявлень, що відображають змістові зв’язки і відношення між об’єктами і персонажами оповідань, дозволило встановити однозначність фазової структури образів і динаміки між фазових переходів у дітей з  вадами зору та нормою.

Однак, при формуванні предметних уявлень про персонажі та предмети встановлена залежність між образом та гостротою зору.

Фрагментарність та зрідненість уявлень спостерігається незалежно від гостроти зору і залежить не від патології, а від процесу формування образів. Правильна організація процесу формування образів забезпечує формування узагальнених, чітких і міцних образів, що вірно відображають об’єкти які взаємодіють.

Наслідками порушень зору у дітей є:

– зниження чіткості зображень, контрастності, порушення сприйманнякольору, бінокулярного та стереоскопічного зору;

– неточність, фрагментарність і уповільненість зорового сприймання;

– збідненість уявлень і образів, зниження рівня чуттєвого досвіду;

– уповільнення протікання всіх психічних процесів;

– порушення рухової сфери,  труднощі зорово-рухової орієнтації (гіподинамія, проблеми функціональних систем організму);

– порушення емоційно-вольової сфери (невпевненість, скутість, зниження інтересу до будь-якої активної діяльності).

Теоретичні та експериментальні дані, практика навчання дітей з глибокими порушеннями зору дозволяють виділити три групи психічних явищ, які суттєво відрізняються за взаємозв’язком рівня досягнень особистості та особливостей процесу досягнення даного рівня.

Перша група психічних явищ характеризується відсутністю залежності від патології зору, як рівня, так і процесу досягнення, формування даного рівня. До цієї групи психічних явищ належать найважливіші якості та риси особистості, формування та розвиток яких є головним завданням спеціальної освіти. Для формування цих рис та якостей особистості слід використовувати весь комплекс методик, накопичених в загальній та педагогічній психології.

В своїй книзі «Учителю про детей с нарушением зрения» М.І.Земцова писала, що науковими дослідженнями встановлено, що порушена зорова функція у дітей не є основною функцією, від якої залежить хід психічного та фізичного розвитку. В процесі навчання та виховання у дітей формуються соціальні мотиви та потреби, як потужно впливають на розвиток мислення, мовлення та інших вищих форм психічної діяльності. Суспільно обумовлені мотиви, спілкування дітей з вадами зору зі своїми однолітками та дорослими стає рушійною силою для розвитку свідомості та особистості в цілому.

Для другої групи психічних явищ характерна відсутність залежності рівня досягнень особистості, її можливостей від зорової патології та диференційована залежність самого процесу досягнення даного рівня, особливостей його формування від гостроти зору та захворювань зорового аналізатора. До цієї групи психічних явищ належать процеси, формування яких здійснюється на основі зорової модальності.

Успішне формування та розвиток цієї групи процесів потребує розробки та використання спеціальних прийомів та методик корекції діяльності, в умовах якої здійснюється формування процесу у  відповідності до предметного змісту діяльності, аномальних особливостей зорової системи та індивідуальних особливостей особистості. Спеціально організована корекційна робота з дітьми з вадами зору дошкільного віку забезпечує повноцінне засвоєння знань, формування пізнавальних процесів, вмінь та навичок ручної праці, малювання, ліпки, підготовки до письма, інших процесів, що спираються на зорове сприймання.

При навчанні дітей з вадами зору особливу увагу слід звертати на особливості зорового сприймання кожної дитини, яке вимагає особливого індивідуального підходу до підбору та використання наочного матеріалу. Більше звертати увагу на послідовне, детальне, усне пояснення завдань; збільшити час на розглядання досліджуваного об’єкту; на освітлення під час демонстрування наочності, враховувати відстань, на якій оптимально сприймається об’єкт, виділяти об’єкти на фоні, обводити контури; розвивати дотикові відчуття, дрібну моторику за допомогою спеціальних прийомів. Також необхідно вчити детально обстежувати об’єкт, використовуючи різні аналізатори. Роздатковий та демонстраційний матеріал має бути чіткий, великий, об’ємний, контрастний з  фоном кольорів та натурального вигляду.

Предметність сприймання формується у дитини поступово в процесі поглиблення її в суть предметного світу. Граючи з іграшками, взаємодіючи з оточуючим середовищем дитини дотиком, зором та через рух знайомиться з ними. В процесі сенсорного розвитку у дитини формується цілісний образ предметів та явищ, котрий виникає з окремих явищ предмету, що відображається мозком але не зводиться до механічного рядорозташування. Цілісність образів формується на основі знань про оточуюче середовище, а також всієї сукупності сприймаючих відчуттів та дій.

Залишити відповідь