Компоненти психологічної готовності дитини до школи

Компоненти психологічної готовності:

• інтелектуальний;
• мотиваційний;
• вольовий;
• емоційний;
• соціальний

Для визначення темпів росту і розвитку до­шкільника необхідно також оцінювати біоло­гічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму. Адже біологічно зріла дитина легше впорається з фізичними і розумовими наван­таженнями, легше адаптується до нових умов, зокрема до школи, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб.

Вправа «Філіппінський тест»

Спробуйте самі і запропонуйте дитині: пра­вою долонею через маківку голови затулити ліве вухо. Успішність виконання дитиною цього завдання вказує на ступінь сформованості її кістяка, нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію.

Соціальний компонент

Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння.

У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:

• адекватна самооцінка;
• потреба у спілкуванні з іншими;
• уміння підкорятися інтересам дитячих груп;
• уміння встановлювати стосунки з ровес­никами і дорослими.

Поради психологів: виховуйте у дити­ні не тільки лідерські якості та навички, але й уміння підкорятися іншим, якщо це необхід­но. Дитина повинна бути терплячою стосовно інших.

Емоційний компонент

• Дитина впевнена в собі;
• відчуває задоволення, радість;
• переважають позитивні емоції;
• намагається стримувати негативні емоції.

Поради психологів: дітей необхідно вчи­ти слухати і переказувати почуте, відповідати на запитання, не відхиляючись від теми, вира­жати свої думки, емоції та бажання.

Вольовий компонент

• Уміння керувати своєю поведінкою;
• розвиток емоційної стійкості;
• довільність сприймання (не тільки слу­хати, але й чути вчителя, однолітків, запам’я­товувати і відтворювати дії);
• робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

Поради психологів: дітей необхідно вчити чекати своєї черги, самостійно справлятися з образами, невдачами, доводити почату спра­ву до кінця.

Інтелектуальний компонент

• Розвинуте сприймання;
• стійка увага на предметі чи діяльності;
• наявність аналітичного мислення, що проявляється в здатності виділяти і ро­зуміти важливі ознаки та зв’язки між пред­метами;
• здатність відтворювати зразок, логічно запам’ятовувати;
• оволодіння на слух розмовною мовою;
• розвиток дрібної моторики, зорово-моторної координації;
• розвиток здатності до навчання.

Мотиваційний компонент психологічної готовності

Відображає бажання чи небажання дити­ни навчатися. Цей компонент дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, інтелектуальним наван­таженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

Виділяють внутрішні або пізнавальні моти­ви навчання, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом, і зовнішні або соціальні, які виявля­ються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю та авторитетному став­ленні до вчителя.

Внутрішні та зовнішні мотиви навчання складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Готувати дитину до школи означає:

• турбуватися про її фізичне здоров’я;
• збагатити життєвий досвід;
• закріпити побутові навички;
• розвивати правильне мовлення;
• навчити спостерігати, думати, осмислю вати побачене і почуте;
• учити поважати думку іншого;
• ознайомитися з результатами психологічного дослідження;
• поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи загалом.

Тест «Чи готова дитина до школи»?

• Чи хоче ваша дитина йти до школи?
• Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й навчатися їй буде цікаво?
• Чи може ваша дитина самостійно вико­нувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин, наприклад, збирати кон­структор?
• Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих не соромиться?
• Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш як із п’яти речень?
• Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
• Чи вміє вона відмінювати іменники?
• Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє ваша дитина рахувати до десяти і навпаки?
• Чи вміє розв’язувати прості задачі на від­німання й додавання одиниці?
• Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може ваша дитина користуватися но­жицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?
• Чи може зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може узагальнювати поняття, напри­клад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля?
• Чи любить ваша дитина самостійно пра­цювати — малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконува­ти словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількос­ті позитивних відповідей на запитання тесту. Якщо їх:

75—18—дитина готова йти до школи. Ви не­даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

70—74 — ви на правильному шляху, дити­на багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, з чим іще слід попрацювати.

9 і менше — почитайте спеціальну літера­туру, спробуйте виділити більше часу заняттям із дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть вас розчарувати, але пам’ятайте, що всі ми — учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, го­товність до школи — це комплекс здібностей, що піддаються корекції.