для дітей з порушеннями зору

Що таке пізнавальна активність ? Це те, як дитина пізнає світ за допомогою пізнавальних процесів (уваги, пам’яті, мислення, сприйняття). Які ж особливості пізнавальної активності у дітей із зоровими порушеннями?

Стимулювання пізнавальної активності слабозорої дитини

Дошкілля самий інтенсивний період в розвитку людини. Як відомо, маса мозку дитини при народженні становить 25% від маси мозку дорослої людини, а вже в 2 роки 6 місяців його маса зростає в тричі, а в сім років становить уже 90% маси мозку дорослого. Ось чому дуже важливо допомогти дитині реалізувати її постійне бажання досліджувати світ, адже уявіть, скільки ж треба пізнати маленькій дитині, щоб «заповнити» свій мозок.

Чим раніше ми починаємо розвивати свою дитину, тим більше в неї шансів на успіх в подальшому житті. Але розвивати свою дитину треба розумно, без крайнощів.

Перша крайність – зайняти, втомлені повсякденними життєвими клопотами, неуважні до проблем своїх дітей, тож обмежують свій виховний вплив лише заборонами та проявом невдоволення поведінки. Виросте, піде до школи, тоді побачимо. А якщо дитина погано бачить, то взагалі, що там з неї получиться.

Інша крайність: занадто амбітні батьки надають завищені вимоги до малят. Ймовірно, що такі батьки колись самі не реалізували себе в якійсь сфері діяльності й настирливо нав’язують свої нездійснені мрії синові чи доньці. Дитині водночас наймають кількох репетиторів, навчають її музиці, танцям, водять до басейну. Здавалося б усе – добре. Але чи не забагато для однієї дитини?

Тож варто шукати золоту середину: намагатися піднятися до свого малюка, зрозумівши його душу, рости разом з ним і завдяки йому, виховувати його, виходячи зі здорового глузду та його індивідуальних особливостей. Потрібно розширювати свої педагогічні знання й уміння, звертатися до спеціальної літератури, встановлювати тісний і постійний контакт з педагогом, психологом, іншими батьками й разом розробляти єдину стратегію розвитку дитини.

Слабозорій дитині потрібно більш уваги з боку батьків, адже в неї сильніша втомлюваність, слабкіша увага, повільніше розвиваються пізнавальні процеси. На все потрібно більше часу.

Пізнавальні процеси мислення

Ушкодження зору не має негативного впливу на розвиток мислення, однак серйозні порушення зору ускладнюють процеси сприйняття, зокрема формування цілісного образу, виділення суттєвих ознак.

Що ми робимо вдома для розвитку мислення, граємося разом з дитиною. Маленькі діти ще не вміють гратися самостійно. Спочатку вчимо гратися, граємося разом з дитиною, потім під керівництвом дорослого, і вже тоді дитина може гратися самостійно.

Ефективним засобом розвитку практично-дієвого мислення є конструювання.

Придбайте дитині найрізноманітніші конструктори, різні предмети, макети, тощо, що збираються з початку разом з дорослими, при цьому кожна дія супроводжується словесним поясненням. Потім дитині пропонується зробити це самостійно за зразком, по пам’яті, і нарешті, за словесною інструкцією. Коли дитина спробує сконструювати об’єкт за власним задумом, це свідчитиме про появу в неї словесно-образного мислення.

Розвиток практично-дієвого мислення здійснюється також в процесі залучення дітей до різноманітних сюжетно-рольових ігор, де дитина виконує різні ролі або сама вигадує сюжет і самостійно його реалізує.

Розвинути у дітей логічне мислення допоможуть такі вправи:

  • «Четвертий зайвий». Завдання передбачає вилучення одного предмета, що не має певної ознаки, спільної для ін­ших трьох (яблуко, груша, слива, морква; корова, коза, сви­ня, вовк).
  • Утворення відсутніх частин тексту: початку, основної частини, закінчення.
  • Гра «Скажи навпаки». Дорослий говорить якесь слово і залучає дитину теж назвати слово, але із протилежним зна­ченням: великий — маленький, чорний — білий, чистий — брудний, легкий — важкий, вода — вогонь тощо. Можна ді­брати різні пари слів, орієнтуючись на досвід дитини.

Розвиток моторики і координації рухів. У дітей з порушенням зору вкрай низький рівень розвитку моторики і координації рухів. Чому? Недосконалість зорового контролю за виконанням певних рухів. Дитина погано володіє своїм тілом, бо погано бачить.

Пропонуємо для цієї роботи кілька завдань:

  • Намалювати (викласти зі шнурочка) простий візерунок.
  • Гра «Важкі дороги». Для гри використовують іграшки або малюнки машинки і будиночка. Ви говорите дитині: «Ти — водій. Тобі треба проїхати дорогою до цього будиночка. Шлях цей непростий. Тому будь уважний і обережний». Дитина має олівцем, не відриваючи руки, «проїхати» звивистим шляхом.
  • Робота з конструктором, мозаїкою, аплікацією, а та­кож ліплення, вирізування (не відриваючи ножиць від папе­ру) тощо розвивають дрібні рухи.

З метою розвитку загальної координації і точності рухів можна запропонувати дітям такі ігри:

  • «їстівний — неїстівний» — гра з м’ячем.
  • «Дзеркало» (дитині пропонується бути дзеркалом і повторювати всі рухи дорослого). Роль ведучого можна пе­редавати дитині.
  • «Тир». Влучання в ціль різними предметами (м’ячем, кільцями тощо). Ця гра сприяє не лише координації рухів, а й розвиткові їхньої точності, окоміру. Для вдосконалення цих навичок доцільно послідовно зменшувати розмір ки­дальних предметів і мішені, збільшуючи відстань до неї.

Розвиткові моторики і координації рухів сприяють також доступні дітям спортивні ігри, фізичні вправи, танці, заняття ритмі­кою, аеробікою.      Розвиток збережених відчуттів.

Дитину зі значними порушеннями зору варто навчити обстежувати предмети за допомогою дотику. Навчіть її об­мацувати предмети обома руками, п’ястями рук, планомір­но обстежувати їх згори донизу, зліва направо.

Під час дотикового обстеження предметів дитина з пору­шеним зором має називати їхні властивості: величину (ве­ликий — маленький, високий — низький, широкий — вузь­кий, довгий — короткий), щільність (твердий — м’який), вагу (важкий — легкий). Навчіть дитину розрізняти мате­ріал, з якого виготовлені предмети: дерево, камінь, скло, метал, папір, тканина, шкіра, пластмаса. Можна погратися в гру «Чарівний мішечок», до якого вкладаються предмети, виготовлені з різних матеріалів, різні за розміром, формою. Дитина виймає з мішечка по одному предмету, обстежує і називає їхні властивості. Дерев’яні предмети відкладає лі­воруч, металеві — праворуч.

Корисною є гра «Що впало? » Дитина має впізнати за зву­ком падіння, з якого матеріалу зроблений предмет.

Важливо ознайомити дітей із такою властивістю предме­тів, як здатність плавати. Разом із дитиною проведіть екс­перимент: налийте в миску води, нехай дитина опускає в неї різні предмети і сама визначає, що плаває, а що тоне.

Для ознайомлення з довкіллям важливо розвивати у ди­тини слухове сприйняття, вміння слухати, прислуховува- тися і розуміти те, що діється навколо неї. Запропонуйте їй посидіти мовчки 2—3 хвилини і послухати тишу. Потім не­хай вона розповість, які звуки почула. Це можуть бути чи­їсь кроки, відчинення дверей в під’їзді будинку, шум вітру, дощу, шарудіння листя за вікном тощо.

Корисно погратися в гру «Що я роблю?» Дорослий стає за спиною дитини і здійснює різні шумові дії: ріже папір і зминає його, переливає воду, підмітає підлогу віником, від­чиняє двері до іншої кімнати, холодильника, висуває шух­лядки та ін. Дитина має сказати, що робить дорослий.

Допоможіть дитині користуватися всіма збереженими відчуттями — дотиковими, зву­ковими, температурними, смаковими!

Якщо ви відчули, що дитина втомилася, почала відволікатися, зробіть перерву або закінчіть на сьогодні заняття. Важливо також уміти відчути, якої саме допомоги потребу є дитина в кожному конкретному випадку, адже передозування допомоги, як і її відсутність у потрібний момент, можуть нашкодити дитині.

Кожна, навіть зовсім буденна ситуація з життя дитини – чудова нагода для її розвитку. Батькам лише треба спрямувати малюка, погратися з ним. Існує безліч ігор та вправ, в які із задоволенням діти пограються разом з батьками вдома, на прогулянці.

Пропонуємо деякі з них, до­ступні навіть наймолодшим.

Веселий м’ячик

Нехай малюк пострибає на місці та покаже, як стрибають м’ячики: маленькі — швидко-швидко, великі — повільніше.

Гарний метелик

Запропонуйте дитині, широко розкинути руки в сторони, “підлетіти” до квітки, присісти, “скуштувати” нектару, піднятися й полетіти далі.

Глибокий струмок

Покладіть на підлогу дві мотузки-на відстані 5 см одну від одної; допоможіть малюкові пе­рестрибнути “струмочок”, поступово збільшу­ючи його ширину, а потім нехай дитина само­стійно справляється із завданням. Щоб його ускладнити, візьміть розтріпаний жмутик вати, покладіть його посередині “струмка” та запро­понуйте малюкові перестрибнути з одного бережка на інший, наступаючи на “купину”, щоб не замочити ніг.

Вередлива мушка

Приготуйте “мушку” (блискучий папірець за­кріпіть на мотузці завдовжки 10-15 см до довгої палиці). Варто дати малюкові можливість упіймати “вередливу мушку”, що кружляє навколо нього.

Хованки з лялькою

Заховавши улюблену іграшку малюка, попро­сіть його знайти її. Коригуйте напрям руху лег­кими підказками.

Різноколірні кубики

Доберіть кубики за кольорами (не більше від трьох кольорів водночас: червоні — до червоних, сині — до синіх, зелені — до зелених), за вели­чиною (маленькі — до маленьких, великі — до великих). Спочатку виконуйте завдання разом з дитиною, а потім нехай вона виконає ваші вка­зівки самостійно.

Умілі пальчики

Виліпіть разом з малюком із пластиліну “ласощі” для ляльки: бублики, колобки, коржики, булочки, тістечка, цукерки, тортики тощо. Предмети мають бути дрібні, але різної форми.

Залишити відповідь