для дітей з порушеннями зору

Ми сприймаємо навколишній світ і події, що відбуваються всередині за допомогою органів чуттів. Кожний з цих органів реагує на вплив навколишнього середовища та передає відповідну інформацію в ЦНС.

Сенсорний потік, надаючи інформацію в ЦНС, є основним фактором, що забезпечує дозрівання мозку дитини, і визначає розвиток поведінки та психіки. Мозок активізується через стимуляцію базових органів – зору, слуху, нюху, тактильних, вестибулярних та інших рецепторів.

Діти зі зниженим зором – це діти, чиї очі краще бачать, якщо використовувати звичайні засоби корекції (окуляри) від 0,05 до 0,4, а також діти з вищою гостротою зору, але які мають деякі порушення зорових функцій (наприклад, різке зниження меж поля зору).

Різке зниження  зору негативно впливає  насамперед на  процес сприйняття, який характеризується значною сповільненістю, вузькістю огляду, зниженою точністю. Зорові уявлення в таких дітей не такі чіткі та яскраві, як у дітей, які добре бачать. Тому дітям з вадами зору складно орієнтуватися в просторі. Під час зорового навантаження вони швидше втомлюються, що призводить до подальшого погіршення зору. Зорова втома викликає зниження зорової та фізичної працездатності.

Щоб величезний потік інформації, яку ми отримуємо через очі, ніколи не був втрачений дитиною, необхідно досить багато знати про очі та зір, їхні життєво важливі функції, систематично перевіряти зір дитини  у лікаря-офтальмолога, вчасно лікувати очі та зір, оберігати від травм, опікуватися зміцненням здоров’я  дитини тощо. Особливо це стосується розвитку зору та його охорони на всіх вікових етапах дошкільного розвитку дитини – від народження до початку навчання в школі.

Насамперед зір стимулює рухи і керує ними  та діями дитини. Дитина бачить цікавий предмет чи іграшку і намагається дістатися до неї, показує мамі рухами своїх ручок, що хоче взяти її : «Дай-дай». Вона побачила бабусю – і радо біжить до неї, простягаючи ручки. Побачила кішку чи песика – і тягнеться до них, хоче погладити. Отримала в подарунок від тата машинку – й відразу починає її возити. Побачила яблуко чи грушку – хоче її вкусити, посмакувати.

Кожного разу  через зір вона отримує певну інформацію про навколишній світ, що відразу активізує її рухову діяльність: вона хоче взяти, побігти, погладити, дістати іграшку, покрутити її в руках, оглядаючи з усіх боків, вкусити яблучко, скуштувати цукерку тощо. Звісно, у цій діяльності дитини беруть участь і інші аналізатори – слух, нюх, смак, дотик, мовлення, однак сприйняття зором залишається провідним психічним процесом. Саме зорове сприйняття стає поштовхом для отримання дитиною життєвого і практичного досвіду – як позитивного, так і негативного.

Поступово набуваючи досвіду в усіх сферах своєї життєдіяльності – таких, як орієнтування в просторі,  гра, спілкування, самообслуговування та ін.,  – дитина всебічно розвивається. У неї активно розвиваються органи чуття (слух, дотик, смак, нюх), усне мовлення, мислення, засоби виразного виявлення почуттів, формуються позитивні емоції та стосунки з близькими людьми (а з часом і з однолітками, родичами, сусідами) культура поведінки в різних ситуаціях, особистісні якості та індивідуальні риси характеру.

Отже, зір допомагає дитині стати незалежною, активною і впевненою у собі. Через зір дитина опановує розумом навколишній простір і саму себе в цьому просторі, виробляє власне ставлення до людей і предметів довкола себе. Поступово вона стає спроможною брати участь у рухливих іграх, вдягатися, вмиватися та їсти самостійно.

У перед дошкільний період розвитку (до 3 років) з допомогою зору дитина шляхом наслідування дій і поведінки дорослих засвоює ази власної поведінки, способи задоволення своїх потреб, впізнає своїх батьків та неодноразово побачені іграшки або предмети довкілля, орієнтується в мікропросторі.

У дошкільному віці – навчається розглядати малюнки, дитячі книжки, складати пірамідки, картинки з пазлів, конструювати, малювати, гратися з різними іграшками, дивитися мультфільми, а також опановує азбуку, зображення букв і цифр.

У молодшому шкільному віці – навчається грамоти (читання і письма), лічби, виконання різних вправ і завдань тощо.

З позиції спеціальної педагогіки переглянуто ряд принципів, що лежать в основі програм дошкільних навчальних закладів загального типу, скореговані окремі розділи з урахуванням вимог до розвитку, навчання, виховання та корекції дітей з вадами зору (Програми для ДНЗ  компенсуючого типу для  дітей з вадами зору. (За заг. ред. В.М. Ремажевської – Львів).

Збереження принципу комплексності – педагогічний процес охоплює всі напрямки розвитку, а також передбачена система заходів по укріпленню та охороні здоров’я дитини.

Основне завдання виховання дитини  дошкільного віку з проблемами зору – корекція вад психофізичного розвитку, розвиток компенсаторних механізмів, максимальне наближення психічного розвитку дитини до норми.

 

Сенсорне виховання. Сенсорний розвиток дітей з вадами зору має велике соціальне й корекційне значення.

Зі сприйняття починається процес пізнання, процес розумового розвитку. Внаслідок різноманітних порушень зорового аналізатора, недостатньо сформованих або несформованих певних  зорових функцій,  зорове сприймання дітей з вадами зору відбувається повільніше, складніше і часто потребує корекції. Сенсорний розвиток дитини з вадами зору є запорукою успішного здійснення  різних видів діяльності, формування різноманітних здібностей. Сенсорне виховання спрямоване на розвиток різноманітних перцептивних дій, в процесі якихдитина вивчає і визначає властивості предметів, об’єктів, явищ, а також вчиться порівнювати їх, об’єднувати за певними ознаками, класифікувати.

Пізнання навколишнього світу вимагає включення в процес сприйняття різних аналізаторів зору, слуху, нюху, смаку, дотику і сенсомоторних дій. Сенсорне виховання сприяє розвитку всіх органів чуття.

Провідними напрямками і завданнями сенсорного виховання дітей різного віку є:

•  створення умов для ознайомлення дітей з сенсорними еталонами: кольору, форми, величини і іншими властивостями предметів;

•  закріплення вміння виділяти колір, форму, величину як особливі властивості предметів;

• навчання групуванню предметів за вказаною ознакою  та класифікації предметів;

•  збагачення чуттєвого досвіду дітей та формування навичок фіксування його в мовленні;

•  удосконалення сприймання дітей, активізація роботи всіх органів чуття;

•  збагачення досвіду дітей новими способами  обстеження предметів;

•  сприймання  предметів, їх різноманітних властивостей, відношень, розташовування в просторі і порівняння їх між собою;

•  формування вміння підбирати пари або групи предметів за якимись ознаками;

•  ознайомлення з різними кольорами та їх відтінками; навчання розрізняти кольори за світлістю і насиченістю;

•  ознайомлення з різними геометричними фігурами та об’ємними формами, навчання їх розрізняти;

•  заохочення дітей до самостійного обстеження, порівняння предметів;

•  навчання видозмінюванню кольору, форми, розмірів предметів;

•  розвиток окоміру, координації руки-ока, дрібної моторики.

Діти з порушеннями зору, особливо зі значними,  мають суттєві проблеми із засвоєнням суспільного досвіду, особливо у ранньому і дошкільному віці. В першу чергу у них спостерігається відсутність інтересу до навколишнього. Тому в організації життєдіяльності  цих дітей особливу роль відіграють форми спеціального організованого педагогічного впливу, спрямовані на активізацію  їх пізнавальної діяльності.

Залишити відповідь