для дітей з порушеннями зору

Очі образно називають частиною мозку, винесеною на периферію. Зір є визначальним у формуванні уявлень про реально існуючі предмети і явища. І від того, як розвиваються очі і мозок, залежить гармонійне формування дитини, її здоров’я, психоемоційний стан і все наступне життя.

Звичайно, що діти з різними порушеннями зору отримують менше інформації про предмети і явища довкілля, як у якісному так і у кількісному відношенні, ніж діти з нормальним зором.
Характерні особливості зорового сприйняття: миттєвість, дистантність, одночасність і цілісність образу у таких дітей недостатній.

На удосконалення процесу розвитку дітей з порушенням зору, навчання, виховання, подолання вторинних відхилень спрямована педагогічна корекція. Педагогічна корекція полягає у нормалізації (враховуючи порушення зору) ходу фізичного та психічного розвитку дошкільнят, створює умови для оволодіння дітьми знаннями на рівні програмових вимог для формування гармонійно розвиненої особистості.

У дітей в яких виявлено вади зору спостерігаються внутрішньосистемні вторинні відхилення та міжсистемні.

Внутрішньосистемні вторинні відхилення – це порушення функцій в самій зоровій системі внаслідок первинного дефекту зору. Це такі відхилення, як:

а) порушення периферійного зору;

б) порушення бінокулярного зору;

в) порушення окорухаючої функції;

г) порушення фіксації погляду;

д) порушення функції розрізнення кольорів;

є) порушення окоміру;

ж) порушення здатності встановлювати просторові зв’язки між предметами;

з) порушення просліджуючої функції;

і) порушення цілісності сприйняття;

к) порушення макро- і мікроорієнтування у просторі.

При своєчасному зверненні до лікаря можна запобігти виникненню внутрішньосистемних відхилень. Але досягти цього можна лише спільною роботою лікаря і тифлопедагога.

Формування реальних уявлень про предмети та явища оточуючого світу у дітей з порушенням зору у дошкільному віці є одним із найважливіших засобів подолання зорової недостатності.

Як відомо, малювання предметних зображень сприяє уточненню, конкретизації зорових образів предметів, їх форми, величини, кольору, а обведення готового контуру предмета до того ж, при зоровій патології, стає корекційним засобом розвитку образу предмета. Так, наприклад, малювання, обведення по трафаретам різних ліній: прямих, ламаних, переривчастих, хвилястих – збагачує уявлення дітей про те, як утворюються ці лінії і як їх слід малювати. Тут, як і у всіх інших вправах, де використовуються трафарети, йде активна підготовка руки дитини до навчання письма в школі. Вправи на розфарбовування, штрихування по трафарету при низькій гостроті зору дають можливість дітям відчувати себе більш впевнено, тому що розфарбовування, штрихи будуть чіткими і в межах контуру.

Для подолання цих відхилень радять проводити з дітьми ігри: «Різні малюнки», «Настільний футбол», «Мозайка», «Калейдоскоп», «Вишивання», «Сортування предметів», «Намисто», «Обведи по контуру», «Шнурівка», «Виклади візерунок», «Спостерігай за іграшкою, яка рухається»,  «Метання в ціль»,  «Малювання по крапках», «Трафарети».

Для розуміння просторових відносин і ознак треба вправлятися в розміщенні різних предметів і об’єктів на мікро – і макроплоскості. Такі завдання можуть носити характер зорових і усних диктантів, коли діти за зразком або словесною вказівкою педагога розміщують, малюють, розташовують об’єкти.

Ось назви ігор, які допоможуть дитині орієнтуватися в макро-  та мікро площині: «Що ближче, що далі», «Знайди скарб», « Графічний диктант», « Проклади доріжку», «Скажи, де знаходиться», « Що зліва, що справа?», слуховий диктант «В квадраті розмісти фігури», «Лабіринт».

Часто діти не можуть розрізняти кольори та форми. Для цього ми використовуємо такі ігри: «Склади ціле з частин», «Кольорові замки», «Дофарбуй райдугу», «Виклади за зразком», « Продовж зразок», «Підбери колір», « Погрупуй за формою чи кольором», «Виклади ланцюжок з фігур», « Чого не стало», «Накриємо ляльці стіл з кольорового посуду», «Розклади смужки», «Геометричні фігури», «Впізнай за описом», «Сортувальник».

Крім різних видів ігор, ефективними і обов’язковими є вправи на виділення просторових відношень між предметами. Розвиток дрібної моторики пальців рук, співдружності у роботі рук і очей – невід’ємний аспект у розвитку і корекції зорового сприймання.

У дітей із зоровими порушеннями присутні і міжсистемні вторинні відхилення

Міжсистемні вторинні відхилення – це відхилення у розвитку функцій, тісно пов’язаних із зором. До них відносяться:

А) порушення в руховій сфері:

а) порушення ритмічної діяльності (почуття ритму);

б) порушення рухової активності (порушення рухів).

Б) порушення в психічній діяльності;

а) порушення аналізуючого сприйняття;

б) порушення образного мислення;

в) порушення логічної пам’яті;

г) порушення довільної уваги;

д) порушення мовлення.

Внаслідок первинного дефекту (слабозорості), виникають такі вторинні відхилення у розвитку – зміни процесів сприймання, своєрідність запам’ятовування, недостатність уваги, порушення особистісного розвитку (волі, впевненості, самооцінки, самостійності тощо). Крім того спостерігається обмеженість та порушення адекватності предметних уявлень про оточуючий світ, недостатність орієнтування в просторі, своєрідність ходи, міміки, деякі особливості характеру. Дитина, яка отримує нечітку зорову інформацію про навколишній світ, невпевнена в своїх діях, знижується її рухова активність, порушується швидкість, точність, цілеспрямованість, координація, темп рухів.

В свою чергу, дефіцит рухів призводить до виражених функціональних та морфологічних змін. Відмічено, що при гіпокінезії у дітей знижується активність біохімічних процесів, послаблюється імунітет до простудних та інфекційних захворювань, звужується діапазон можливостей дихальної та серцево-судинної системи, послаблюється нервово-м’язовий апарат, формуються різні дефекти постави, що призводить до м’язової гіпотонії, загального ослаблення організму. Характерним наслідком вказаних порушень у функціонуванні різних систем та органів є погіршення фізичних та психомоторних якостей.

В різних ступенях можуть бути ослаблені пізнавальні процеси: сприймання, уява, наочно-образне мислення, обмежується оволодіння соціальним досвідом, порушується емоційне сприйняття дійсності.

Порушення зорового сприймання у дітей призводять і до мовленнєвих вад. Практично 80% дітей із порушеннями зору мають порушення мовлення. Їх симптомами є утруднення пов’язані із взаєминами з мікросередовищем, в якому живе така дитина. Найбільш чітко це виявляється у відсутності за словом конкретних образів та недостатньої наповненості понять конкретним змістом. Серед дітей з порушеннями зору найтиповішим є системний недорозвиток мовлення. Це – нерозуміння лексичного змісту слова, неспіввідношення слова з чуттєвим образом предмета, ехолалія, відсутність розгорнутих висловлювань через недостатність зорових вражень. Через бідність словникового запасу в дітей спостерігається недосконалість видо- і формоутворення слова, труднощі в конструюванні речень, текстів. Дуже часто присутнє порушення фонематичного слуху, звуковимови. Ці особливості позначаються потім на якості читання, письма і грамотності в цілому.

Специфіка розвитку мовлення виражається  у слабкому використанні немовних засобів спілкування – міміки, пантоміміки, інтонації, оскільки порушення зору ускладнюють їх сприйняття і роблять неможливим використання такого роду виразних засобів.

Як наслідок всіх цих вторинних відхилень, знижується компенсаторна роль мовлення, що, в свою чергу,  негативно впливає на розвиток пізнавальної діяльності та навчання загалом.

Міжсистемні вторинні відхилення можна виправити лише завдяки спільній роботі тифлопедагога, вихователів, логопеда, пр.психолога і батьків. Беручи до уваги все вище сказане, педагогам треба, враховуючи структуру зорового дефекту, характер первинних і вторинних відхилень розвитку, так організувати навчально-виховну і корекційно-компенсаторну роботу у групі, щоб забезпечити не лише відновлення зору і його функцій, а й загальний всебічний гармонійний розвиток дітей, що мають захворювання очей.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВТОРИННИХ ВІДХИЛЕНЬ У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

ІЗ ЗОРОВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Внутрішньосистемні

(порушення функцій в самій зоровій системі внаслідок первинного дефекту зору)

  Міжсистемні

(відхилення у розвитку функцій, тісно пов’язаних із зором)

 

 

 

–  Порушення периферійного зору;

– Порушення бінокулярного зору;

– Порушення окорухаючої ф–ції;

– Порушення фіксації погляду;

– Порушення функції розрізнення

кольорів;

– Порушення окоміру;

– Порушення  здатності

встановлювати

просторові зв’язки між

предметами;

– Порушення просліджуючої ф-ції;

– Порушення цілісності

сприймання;

– Порушення макро-  і

мікроорієнтування  у просторі.

1.      Порушення в руховій сфері:

– Порушення рухової активності

– Порушення загальної   коорди-

нації

– Порушення ритмічної діяль-

ності

 

2.     Порушення психічної діяльності

–  Порушення аналізуючого

сприймання

–  Порушення образного

мислення

–  Порушення всіх видів пам’яті

–  Порушення довільної уваги

–  Порушення мовлення

 

Залишити відповідь