для дітей з порушеннями зору

Ось такі поради надає батькам кандидат пед. наук Ремажевська В.М., спеціаліст НРЦ «Левеня» і мати, яка виховує незрячу доньку.

Потреби дітей з проблемами зору.

Народилась у вас дитина, яка вас зараз дуже потребує. Те, що їй зможете дати Ви і Ваша родина, не зможе дати жодний кваліфікований спеціаліст. Для кожної дитини, без огляду на вік чи проблеми, з якими вона народилась, є важливим, щоби його оточення забезпечило:

– любов

– увагу

– опіку

– радість

– розуміння

– достатньо можливостей для пізнання

Саме родина здатна спільними зусиллями створити умови для розвитку дитини і прийняти її зі всіма слабостями і вадами.

А може, вона бачить?!

Ви є найкращим діагностиком зорових можливостей своєї дитини. Навчіться спостерігати за нею.

Один з перших сигналів, що свідчить про проблеми з зором у Вашої дитини — це відсутність реакції на обличчя мами з відстані 20 см. Інший сигнал — це відсутність зацікавлення своїми ручками і ніжками.

Спробуємо:

  • доторкатися до свого обличчя ручкою дитини, звертаючись до неї;
  • нанести на обличчя інтенсивний макіяж (так ми загостримо контраст);
  • освітити обличчя додатковим світлом ліхтарика або лампочки;
  • пересувати обличчя в різні площини поля зору;
  • піднімати руки і ноги дитини так, щоб вона могла їх побачити;
  • доторкатися до долонь і стоп тоді, коли показуєте їх малюкові;
  • одягнути на долоні і стопи кольорові рукавички або шкарпетки, обгорнути їх кольоровим блискучим матеріалом; причепити до долонь і стоп маленькі дзвіночки.
  • показувати різнокольорове світло ліхтарика в різних точках поля зору;
  • поєднувати звук зі світлом (наприклад, вмикати улюблену мелодію і світло, по закінченні мелодії гасити світло);
  • поєднувати рух зі світлом (наприклад, колисати дитину на колінах, вмикаючи світло, а перестаючи колисати – гасити його);
  • бавитися відблисками від алюмінієвої фольги, поєднувати це з шурхотом, з дотиком;
  • підсвітлювати ліхтариком гумові іграшки, що пищать.

 

 

Спільні хвилини

Ваша дитина буде потребувати часткового словесного супроводу або частого фізичного контакту.

  • Частіше розмовляйте зі своєю дитиною, співайте або в інший спосіб давайте їй знати, що Ви поряд. Не забудьте попередити її словом перед тим, як підійти або доторкнутися.
  • Своїми рухами теж подавайте інформацію дитині. Носіть її по кімнаті і будинку, танцюйте з нею. Доторкайтеся до її тіла, погладжуйте і масуйте її. Придумуйте  «дотикові ігри» і стежте, як дитина їх сприймає. Таке «спілкування із забавою» дасть можливість дитині зрозуміти, що тіло і дотик можуть стати засобом порозуміння між нею і Вами.
  • Дозволяйте дитині бути голенькою. Власне тілом відчуває вона вітерець або порух повітря з вікна, висоту, на якій перебуває. Тіло мусить навчитись вільного руху.
  • Заохочуйте інших близьких людей до гри і спілкування з вашою дитиною. Так дитина навчиться розрізняти людей за їх голосами, запахами, рухами та іншими ознаками.

Коли до неї хтось наближається або звертається, спостерігайте, як вона реагує посмішкою, поворотом голови, іншими рухами. Можливо, часом вам здається, що дитина не зауважує вас. Незабаром ви зрозумієте, що ваша дитина теж прагне встановити контакт з вами. Багато що залежить від вашого слова, сміху,приємного дотику.

Пригадайте, як нам важливо зустріти погляд близької коханої людини, а в ньому любов, розуміння, підтримку…

Ви самі з часом знайдете свої власні способи спілкування.

Порозмовляймо…

Спілкування на ранніх етапах розвитку — основна умова формування мовлення дитини. Власне за допомогою мовлення Ви руйнуєте стіну, яка стоїть між незрячою дитиною і оточуючим світом, насичуєте її інформативний “голод”. Не використовуйте “пустих” слів, за якими немає реального змісту, інакше дитина навчиться вживати слова, не розуміючи їх значення (для незрячих характерний вербалізм уявлень).

Не бійтеся вживати слова “подивись”, “бачити”, не уникайте називати кольори тощо. Привчайте дитину до звичайної мови. Нехай вона вкладає своє розуміння в ці слова.

Спробуємо:

створювати асоціації з певним кольором: зелений, як трава; синій, як небо; червоний, як вогонь;

обговорювати кожну дію, що виконуємо разом з дитиною;

пояснювати природні явища, спираючись на наявнийдосвід дитини;

використовувати в щоденному житті ігри з римами та словами, збагачуючи словник дитини.

Як зацікавити дитину іграшкою

Під час всіх забав, догляду, вправ Ви постійно спостерігаєте зорові реакції дитини. Часом це може бути відвертання голови, посмішка, заспокоєння, пожвавлення. Найважливішим в усіх вправах є те, щоб прийшло відчуття зорового стимулу, щоб дитина зрозуміла, що може дивитися, що пересуваючи очі або відвертаючи голову може побачити те, що з’являється перед нею, збоку, вище, нижче.

Діти, в залежності від ступеня пошкодження зору, можуть бачити світло, відблиски, контрастні об’єкти, великі об’єкти, можуть бачити цілий предмет або тільки його фрагмент. Вони не знають, що бачать погано, часто не знають, що можуть що-небудь побачити. Величезне завдання для Вас зацікавити свого малюка баченням, показати, що в усьому, що робимо, може брати участь зір.

Спробуємо:

  • використати яскраві, контрастні з оточенням іграшки (світла іграшка на темному тлі, темна іграшка на світлому тлі);
  • допомогти вхопити іграшку спочатку однією, а потім двома руками по середній лінії тіла;
  • допомогти спрямувати погляд в бік іграшки за допомогою звуку;
  • показувати об’єкти, які світяться в темному приміщенні (гумові іграшки, які підсвічуються ліхтариком; іграшки з матеріалу з відблиском; іграшки, які світяться під впливом флюресцентної лампи).

А якщо вона не реагує на світло? Підключимо слух і дотик. Одні діти люблять м’які і пухнасті іграшки, інші — ні. Досвід показує, що найбільше дітей приваблюють звичайні предмети нашого побуту. Пам’ятайте, що не завжди іграшка, яка сподобалась Вам на вигляд, викличе захоплення у малюка. Йому може сподобатись кришка від каструлі чи металеве горнятко.

Щодня…

Дитина з нормальним зором більшість навичок засвоює спостерігаючи життя дорослих та аналізуючи його. Вашу дитину треба спеціально навчати всьому.

Терпіння — ось що найголовніше у намаганні навчити незрячу дитину навичкам гігієни і самообслуговування. Вона маленька і не бачить! Вам так шкода 11 і … “я це зроблю швидше і краще”. Дитина має навчитись все робити сама, вона може це, їй просто необхідно допомогти навчитися цьому.

Спробуємо:

  • навчаючи дитину, використовуйте всі органи чуття (слух, дотик, смак, залишковий зір);
  • пояснюйте всі свої дії і предмети, які Ви використовуєте; не прагніть навчити одразу всього: якась дія може бути зараз непосильною; посувайтесь маленькими крокамии успіх прийде обов’язково;
  • заохочуйте свою дитину до дії добрим словом, ласкавим дотиком; дайте можливість їй відчути Вашу радість і здивування;
  • Вам найзручніше бути за спиною дитини при навчанні будь-яких рухів: спільна дія Ваших рук і рук дитини дозволить краще 1и зрозуміти дії, які Ви прагнете показати.

Ми можемо використовувати щоденні звичні дії, щоб стимулювати залишковий зір.

Спробуємо:

  • під час одягання і роздягання показувати дитині одяг з візерунками, які стимулюють зір (контрастні клітинки, смужки, крапки, зигзаги);
  • під час купання опустити в воду кольорові іграшки і показувати їх малюку;
  • показувати, що дитина має їсти (ціле яблуко, перш ніж потремо його, цілий банан, перш ніж розімнемо його);
  • показувати, з чого дитина буде їсти (біла кашка в темній мисочці);
  • зацікавити малюка блискучою ложечкою, пляшечкою в чохлі з чорно-білими візерунками.

Вивчаємо себе у русі

Дитину необхідно навчити “розуміти” частини свого тіла та тіла іншої людини: Вас чи решти членів сім’ї.

Спробуємо:

  • покласти дитину животиком на свій живіт; в цей момент ви можете ласкаво торкатися й спини і розмовляти з нею;
  • можна використовувати на шляху розвитку рухів великий надувний м’яч: притримуємо дитину, що лежить на м’ячі, поволі повертаємо м’яч в сторони, привертаючи увагу дитини ласкавим дотиком;
  • важливо навчити дитину елементам рівноваги: притримуючи дитину за руки у положенні сидячи, злегка похитуємо 11;
  • зряча дитина починає повзати, щоби дотягнутися до іграшки, яка розташована на деякій відстані від неї; незряча дитина, не маючи зорового стимулу, повзати не починає. Спробуємо заохочувати 11 голосом або звуковою іграшкою. Добре, коли інші члени сім’ї будуть Вам в цьому допомагати. Якщо Ваша дитина не засвоїть повзання, не варто впадати у відчай. Багато незрячих дітей “обминули” повзання в своєму фізичному розвитку.

Малий і великий простір

Фізичні вправи не можуть відбуватися без розуміння дитиною того, що відбувається з 11 тілом.

Якщо є залишковий зір, обов’язково використовуйте його на заняттях з дитиною. Для кращої орієнтації в малому просторі Спробуємо:

  • викладати малюка на кольорові мати, пошиті з світлих і темних клаптиків тканини різноманітної фактури;
  • застосовувати контрастні до підлоги і тіла м’ячі, валики;
  • обмежити простір (за допомогою надувного басейну або манежу) так, щоб дитина почувалася в ньому безпечно, щоб могла до нього доторкнутися з усіх сторін (з боків, з боку ніжок і голови);
  • використати точкове світло в різних місцях ліжечка (наприклад, ялинкові гірлянди);
  • підвісити в ліжку контрастні іграшки щоб дитина могла до них доторкнутися.

Дитина починає ходити…

Коли дитина достатньо добре навчиться стояти і утримувати рівновагу вона буде готова піти. Спонукайте дитину голосом або звуковою іграшкою. При навчанні ходи корисною може виявитися іграшка – каталка. Це буде та маленька опора, яка потрібна незрячій дитині. Проконтролюйте, щоби на початках дитина не перелякалася, не вдарилася, не дістала негативного досвіду.

Ви побачили, що найбільші проблеми, пов’язані зі сліпотою — орієнтація дитини в просторі. Як допомогти?

Спробуємо:

  • позначити яскравою тасьмою краї стола і стільців;
  • покласти на світлу підлогу темний одноколірний килим, на темну підлогу — світлий;
  • використати додаткове освітлення кутів кімнати;
  • підходити з дитиною до об’єктів, спільно доторкатися до них, розповідати про них;
  • не залишати дверцята шаф відкритими;
  • попереджати дитину (показувати їй) про переставлення

речей в кімнаті. Заохочуйте дитину робити перші кроки босоніж (так краще їй буде відчувати рельєф поверхні і втримувати рівновагу). Особливістю ходи незрячої дитини є нескоординованість рухів рук і ніг, тому Вам необхідно звернути увагу на формування правильних рухів рук при ході.

«Блайндизм»

Що це означає?

Часто діти зі складними проблемами зору шукають “заміщення рухів” через брак рухової активності.

Як правило, незрячі діти розхитуються, розмахують або тріпають руками, надавлюють на очі.

Зовні така поведінка здається “ненормальною” і викликає страх і нерозуміння причин у вас і інших осіб.

Надавлювання на очі — це самостимуляція. Деякі лікарі пояснюють, що саме так дитина викликає у себе зорові відчуття.

Розхитування слугує для активізації внутрішнього вуха.

Спробуємо:

  • частіше носити дитину на руках (в африканських селищах, де мати носить дитину постійно, серед незрячих блайндизм не спостерігається);
  • переключати увагу дитини на інші корисні заняття;
  • заохочувати до рухової діяльності.

Формування блайндизму необхідно “заблокувати” в ранньому дитинстві, інакше це стане звичкою, яку буде важко подолати в старшому віці.

Залишити відповідь