для дітей з порушеннями зору

  Кімната сенсорної та психо-емоційної корекції (або сенсорна кімната)- це особливим чином організоване середовище,складене з різного роду стимуляторів котрі впливають на органи зору, слуху,сприймання та вестибулярні рецептори.

  Сенсорні кімнати використовуються в медичній, педагогічній, психологічній практиці. Використання сенсорної кімнати в роботі нашої дошкільної установи є одним з ефективних шляхів для покращення корекційно-відновлювальної та навчально-виховної роботи.

  Основні направлення використання сенсорної кімнати

Сенсорну кімнату в своїй роботі можуть використовувати різні спеціалісти – логопеди, психологи, тифлопедагоги, вихователі.

В залежності від форми основної патології та супутніх захворювань сеанси в сенсорній кімнаті направленні на вирішення наступних завдань:

  1. Зняття м’язового та психо-емоційного напруження – досягнення стану релаксації та душевної рівноваги.
  2. Активізація різних функцій центральної нервової системи.
  3. Стимуляція ослаблених сенсорних функцій (зір, слух…)
  4. Розвиток рухових функцій.
  5. Розвиток мовлення.
  6. Реабілітація після стресових ситуацій.

(Дітям з порушеннями аутичного спектру – не рекомендовано)

Кожна сенсорна кімната проектується індивідуально, в залежності з завданнями їх використання.

Особливістю нашої сенсорної кімнати стало те, що на відміну від релаксаційної функції, з якою створюється більшість сенсорних кімнат (хоча цю функцію релаксаційного простору вона теж успішно реалізує), обладнання для кімнати підбиралося з метою підвищення ефективності комплексного впливу на збереження та відновлення функції органу зору та загального фізичного і психічного здоров’я вихованців.

Сенсорна кімната в садочку – це маленький рай, де все журчить, звучить, переливається, розширює межі дитячого пізнання, де забуваються проблеми, страхи, переживання.

Сенсорна кімната оснащена різноманітними ігровим, розвивальним та релаксаційним обладнанням, яке дає змогу організувати заняття з дітьми всім спеціалістам дошкільного закладу, як в індивідуальній, так і в груповій формі.

Сенсорна кімната відкриває широкі можливості для розширення світогляду дітей, які мають вади зору. Робота в ній дає змогу дітям повноцінніше аналізувати інформацію про навколишній світ, що надходить до них через сенсорні канали, стимулює нервову систему, поліпшує взаємодію з оточенням та поліпшує фізичне та психологічне самопочуття дітей.

Порушення зору викликають відхилення у всіх видах пізнавальної діяльності, негативно впливають на формування уваги, відчуття, сприймання, мислення,пам’ять.

Слабозорим дітям необхідно для компенсації зорової недостатності активно використовувати інформацію зі всіх збережених аналізаторів, тобто педагог повинен віднаходити нові способи формування просторового сприймання, що підвищить рівень пізнавальної активності слабозорих дитей, що в свою чергу позитивно позначиться на рівні їх загального розвитку.

Сенсорний розвиток дітей з вадами зору має велике соціальне й корекційне значення. Сенсорний розвиток спрямований на  розвиток різноманітних перцептивних дій, в процесі яких дитина вивчає і визначає властивості предметів, об’єктів, явищ, а також вчитися порівнювати їх, об’єднувати за певними ознаками, класифікувати.

Провідними напрямками і завданнями сенсорного виховання дітей різного віку є:

1) ознайомлення з сенсорними еталонами: колір, форма, величина та інші властивості предметів.

2) закріплення вміння виділяти колір, форму, величину – як особливі властивості предметів.

3) групування предметів за вказаною ознакою та класифікація предметів.

4) збагачення чуттєвого досвіду дітей та формування навичок фіксування його в мовленні.

5) удосконалення сприймання дітей, активізація роботи всіх органів чуття.

6) збагачення досвіду дітей новими способами обстеження предметів за якимись ознаками.

7) ознайомлення з різними кольорами та їх відтінками, навчання розрізняти кольори за світлістю та насиченістю.

8) ознайомлення з різними геометричними фігурами, їх розрізненню.

9) заохочення до самостійного  обстеження.

10) навчання відмінюванню кольору, форми, розміру предметів.

11) розвиток окоміру, координації рука-око, дрібна моторика.

Діти з порушеннями зору, особливо зі значними, мають суттєві проблеми із засвоєнням суспільного досвіду, особливо в ранньому та дошкільному віці. В першу чергу у них спостерігається відсутність інтересу до навколишнього. Тому в організації життєдіяльності цих дітей особливу роль відіграють форми спеціально організованого педагогічного впливу, спрямовані на активізацію їх пізнавальної діяльності.

 

Залишити відповідь