для дітей з порушеннями зору

Дуже часто батьки молодших дошкільнят запитують вчителя-логопеда: “Що робити, щоб малюк швидше заговорив або його мовлення стало зрозумілішим?”, “Як зробити так, щоб дитина слухалася, виконуючи  завдання?”, “Як потоваришувати з дитиною?”

Ось деякі поради для дорослих –  робити чи не робити?

Робити:

  • Радійте Вашому малюку!
  • Прибираючи або готуючи їжу, наспівуйте що-небудь;
  • Коли малюк може Вас чути, розмовляйте вголос самі з собою
  • Якщо Ви побачили, що дитина щось робить, коментуйте її дії
  • Розмовляйте з дитиною турботливим, заспокійливим, підбадьорюючим тоном.
  • Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте її уважно.
  • Встановіть чіткі й жорсткі вимоги до дитини.
  • Розмовляйте з малюком короткими фразами.
  • В розмові з малюком називайте якомога більше предметів.
  • Ваші пояснення повинні бути простими й зрозумілими
  • Розмовляйте повільно
  • Будьте терплячими
  • Спочатку питайте «що». «Чому» запитаєте, коли малюк підросте.
  • Щодня читайте дитині.
  • Заохочуйте в дитини бажання задавати запитання.
  • Не скупіться на нагороду: похвалу або поцілунок.
  • Розвивайте уяву Вашої дитини, заохочуйте до ігор з іншими дітьми.
  • Турбуйтесь про те, щоб в дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.
  • Намагайтесь разом з малюком готувати обід, гуляйте з ним, грайте, ліпіть «вареники» з піску, нехай він допомагає Вам пересаджувати квіти, вішати полиці.
  • Допоможіть дитині вивчити своє ім’я та прізвище.
  • Якщо дитина почала щось колекціонувати – кораблики, машинки, кришки від пляшечок – чи в неї з’явилось хобі, займіться цим разом з нею; взагалі намагайтесь проявити цікавість до того, що їй подобається робити.
  • Відвідуйте спеціальні групи для батьків і дітей.
  • Будьте прикладом для малюка: нехай він бачить, яке задоволення Ви отримуєте від читання газет, журналів, книг.
  • Не втрачайте почуття гумору.
  • Грайте з дитиною в різні ігри.
  • Проблем батьків і дітей не існує там, де батьки і діти товаришують і мають спільну діяльність.

Не робити!

  • Не перебивайте дитину, не кажіть, що Ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки малюк не закінчив розповідь,- іншими словами не дайте йому подумати, що Вас мало цікавить, про що він говорить.
  • Не задавайте занадто багато запитань.
  • Не змушуйте дитину робити те, до чого вона не звикла.
  • Не примушуйте дитину що-небудь робити , якщо вона крутиться, втомлена, засмучена; займіться іншою справою.
  • Не вимагайте одразу занадто багато: пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати свої іграшки, наводити порядок в кімнаті.
  • Не варто постійно виправляти дитину, щоразу повторюючи: “не так! перероби це”.
  • Не кажіть “Ні, це не червоне”. Краще просто скажіть: “це синє”.
  • Не критикуйте дитину навіть віч-на-віч; тим більше не варто цього робити в присутності інших людей.
  • Не потрібно встановлювати для дитини багато правил: вона перестане звертати на Вас увагу.
  • Не перестарайтесь, даючи дитині дуже багато стимулів або вражень: іграшок, подорожей, тощо.
  • Не очікуйте від дитини дошкільного віку розуміння всіх ваших почуттів (“мама втомилась”) всіх логічних зв’язків, абстрактних міркувань та пояснень.
  • Не проявляйте підвищенного занепокоєння кожної зміни в дитині: невеликого просування вперед, або ж, навпаки, деякого регресу.
  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми: ні з братом чи сестрою, ні з сусідськими дітьми, ні з його приятелями чи родичами.

Залишити відповідь