для дітей з порушеннями зору

До уваги батьків – поради з виховання сучасних малюків від психолога ЮЛІЇ ГІППЕНРЕЙТЕР

1. Непослух – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею.

2. «Проблемні», «складні», «неслухняні» і «неможливі» діти, так само, як і діти «з комплексами», «забиті» чи «нещасні» – завжди результат неправильно сформованих стосунків у родині.

3. Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, відмінни_ця, помічни_ця тощо, а просто так, просто за те, що вона є!

4. Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресирування. Батьки існують не для того, щоб виробляти в дітей умовні рефлекси.

5. Чим частіше батьки дратуються на дитину, зацитькують, критикують її, тим швидше вона приходить до узагальнення «Мене не люблять».

6. …дисципліна не до, а після встановлення добрих стосунків, і тільки на основі них.

7. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви повідомлятимете їй: «З тобою все гаразд! Ти, авжеж, упораєшся!». Інша справа, коли вона наштовхнулася на серйозну перешкоду, яку не може подолати. Тоді позиція невтручання не годиться, вона може завдати тільки шкоди.

8. Якщо дитині складно і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що вона не може виконати сама, інше лишіть робити їй самій; в міру освоєння дитиною нових дій поступово передавайте їх їй.

9. Особистість та здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.

10. Підліткова мода подібна до вітрянки – багато хто її підчеплює і переносить у більш чи менш серйозній формі, а через кілька років самі ж усміхаються, озираючись назад. Але якщо батьки в цей час розпочнуть затяжний конфлікт з донькою чи сином, наслідки будуть набагато гіршими.

11. Дозволяйте вашій дитині стикатися з негативними наслідками її дій (або її бездіяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

12. Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому.

13. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття. Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, інакше воно переросте у неприйняття її.

14. Небажана поведінка дитини – це нормальна реакція на ненормальні умови життя.

15. Сувора мама чи тато – емоційно відмежовані від дитини, принаймні вона так відчуває.

16. Дайте дитині бути самою собою. Не підштовхуйте її весь час. Не повчайте її. Не читайте їй нотацій. Не намагайтесь її надто вихваляти. Не змушуйте її робити будь-що!

17. Хіба не менш відомо, що спостереження за ходом власної діяльності заважає цій діяльності, а почасти й зовсім її руйнує? Стежачи за почерком, ми можемо втратити думку; намагаючись читати виразно – перестати розуміти текст.

18. Самопізнання і самовиховання – це перший обов’язок батьків і вчителів, якщо вони претендують на виховання дитини. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб асимілювати дитину в культуру, навантажують її власними проблемами.

19. В усіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею повелися грубо чи несправедливо, і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.

20. Не вимагайте від дитини чогось неможливого чи складного до виконання. Замість цього подивіться, що ви можете змінити в навколишніх умовах.

Матеріал підготувала вихователь Бринза Галина Олексіївна

Залишити відповідь